Повномасштабне вторгнення росії в Україну зруйнувало старі воєнні доктрини Заходу. Десятиліттями країни східного флангу покладалися на стратегію «відплати»: у разі нападу рф відступити вглиб території, доки США збирають сили для контрнаступу.
Окуповані українські міста довели, що російська окупація навіть на кілька днів приносить тотальне знищення. А сподівання на швидку допомогу США дедалі більше стають ілюзією. Це змусило Польщу, Фінляндію та країни Балтії кардинально змінити концепцію оборони. Зараз вона звучить так: «Жодного сантиметра землі ворогу, стримування власними силами з першої секунди». Вони тверезо оцінюють ризики політичних дебатів у Вашингтоні чи конфлікту США з Китаєм, тому готуються воювати автономно.
Основні показники таких змін – у цифрах рекордних бюджетів. Східний фланг став лідером НАТО за видатками на безпеку, випередивши США. Польща витрачає безпрецедентні 4,7% ВВП (із планом збільшення до 5%) на танки Abrams, гаубиці K9, системи HIMARS та винищувачі F-35.
Естонія, Латвія та Литва подолали позначку у 3% ВВП і рухаються до 4%.
Фінляндія утримує витрати понад 2% ВВП, маючи найбільшу артилерію в Західній Європі та закуповуючи 64 винищувачі F-35.
Практичні кроки з інженерного облаштування кордонів теж уже реалізуються. Залізобетон, міни та логістичні рішення з використанням ШІ – це сьогодення військових рішень зі зміцнення кордону. Замість «еластичної оборони» кордони з рф та білоруссю перетворюють на суцільний оборонний вал.
Проєкт «Східний щит» (Польща) охоплює 700 км кордону. Бюджет – понад $2,6 млрд. Будуються протитанкові рови, бункери, «зуби дракона» та інтегруються ШІ-системи супутникового моніторингу.
«Балтійська лінія оборони» вже об’єднала всю Балтію. Естонія будує мережу з 600 бетонних бункерів, здатних витримати влучання 152-мм снаряда. Литва повністю заблокувала напрямки навколо стратегічного Сувалкського коридору, створивши «парки контрмобільності» з мінами та протитанковими їжаками. Але, на жаль, роботи ще вистачає, і завершити її планують до 2030 року, що, за оцінками експертів, може виявитися запізно.
Суттєво змінилося ставлення до резервів та мобілізації. Регіон відмовився від концепції «маленьких професійних армій».
Польща створює найбільшу сухопутну армію в Європі з метою досягти чисельності у 300 000 військовослужбовців (нині вже понад 200 000).
Фінляндія за лічені дні здатна розгорнути армію чисельністю 280 000 солдатів при загальному резерві у 870 000 осіб.
Латвія повернула обов’язкову військову службу, а Естонія та Литва нарощують мобілізаційне ядро до 100 000 бійців першої лінії.
Урок України встановив для східного флангу НАТО новий норматив – 30 діб автономної оборони. Інтенсивна війна спалює боєприпаси у промислових масштабах. Розраховувати на швидку логістику зі США – вже утопія. Країни будують підземні склади та накопичують боєкомплект, паливо й медикаменти, яких має вистачити щонайменше на місяць автономної запеклої конвенційної війни.
Європа, на жаль, із запізненням, але зробила правильний висновок: слабкість провокує ворога. Будуючи залізобетонні фортеці та озброюючи багатотисячні резерви, Східна Європа дає кремлю чіткий сигнал, що ціна нападу буде катастрофічною з першої ж хвилини. Навіть якщо Вашингтон у цей момент мовчатиме.