4 жовтня Боснія і Герцеговина проводить загальні вибори. 6 жовтня спливає строк обрання президента Косова. Обидві події перевіряють стійкість державних інституцій. Головне безпекове питання полягає в тому, чи залишиться боротьба за владу в межах законних процедур, чи переросте у блокування установ та силові провокації.
Боснія і Герцеговина, сепаратизм та вплив російських спецслужб
Близько 3,41 млн зареєстрованих виборців обирають 518 представників влади із 7028 кандидатів. Голосування охоплює триособову Президію, державний та ентитетські парламенти, президента і віцепрезидентів Республіки Сербської (РС), кантональні збори Федерації БіГ. Це випробування Дейтонської системи 1995 року, яка зупинила війну, але залишила державу залежною від міжетнічних компромісів.
Центральним носієм сепаратистського курсу залишається Мілорад Додік та його Союз незалежних соціал-демократів, СНСД (SNSD). Попри усунення з президентської посади та шестирічну заборону обіймати публічні посади, він зберігає керівництво партією і вплив на владу РС. Від СНСД до Президії БіГ балотується Желька Цвіянович, на президента РС висунуто Саво Мініча. Опозиційний блок на чолі із Сербською демократичною партією підтримує відповідно Маринка Божовича та Бранка Бланушу.
СНСД експлуатує побоювання боснійських сербів щодо втрати автономії, представляючи себе їхнім безальтернативним захисником. Мобілізація проти внутрішніх і зовнішніх ворогів підміняє питання відповідальності влади. Водночас наявність сербської опозиції демонструє, що інтереси Додіка не тотожні інтересам усієї громади.
Ризик виборчих маніпуляцій має документальне підґрунтя. Після президентських виборів 23 листопада 2025 року ЦВК скасувала результати на 136 дільницях у 17 округах через порушення. Повторне голосування відбулося 8 лютого 2026 року. У звіті Високого представника зафіксовано масштабні фальсифікації на користь правлячої партії.
Політичне прикриття Москви є відкритим. 29 вересня Додік і Мініч зустрілися з Володимиром Путіним, отримавши підтримку напередодні виборів. Зустріч продемонструвала зацікавленість Кремля у збереженні впливу через Республіку Сербську.
За оцінкою ІАЦ «Андромеда», втручання російських спецслужб є системним чинником дестабілізації БіГ. Його мета полягає у збереженні залежних від Москви політичних сил, впливі на виборче середовище та використанні РС для блокування державних рішень. Підтримка сепаратизму, інформаційний тиск і місцеві мережі впливу дозволяють Кремлю підтримувати керовану напруженість, ускладнюючи європейську та євроатлантичну інтеграцію країни.
Розслідування BIRN/Detektor і CU SENS описали табори в БіГ та Сербії, де російські оперативники готували громадян Молдови до дестабілізаційних дій. Використання балканської території для підготовки гібридних операцій має документовані приклади, хоча безпосереднім об’єктом описаної операції була Молдова.
За оцінкою ІАЦ «Андромеда», ця інфраструктура може бути використана і в самій БіГ. Спірні результати виборів або конфлікт Баня-Луки з державними органами створюють умови для провокацій, залякування опонентів і силового тиску підготовлених груп. Для Додіка загострення може стати засобом утримання влади, для Москви воно створює додатковий осередок тиску на ЄС і НАТО.
Стримувальним чинником залишається EUFOR Althea. Навчання Quick Response 2026, проведені з 22 серпня до 3 вересня, перевіряли швидке залучення резервів та спільні дії зі Збройними силами БіГ і правоохоронцями.
Оцінка ІАЦ «Андромеда»:
Найближча загроза полягає в поступовому демонтажі дієздатності держави через саботаж, паралельні структури та силовий тиск. Російські спецслужби посилюють можливості сепаратистських сил перетворювати політичні конфлікти на безпекові кризи. Індикаторами загострення будуть невизнання результатів голосування, блокування установ, політичне підпорядкування силових органів та активізація озброєних груп.
Косово: президентський тупик і вразлива північ
6 жовтня завершується визначений Конституційним судом строк обрання президента, відлік якого почався 8 серпня. Провал процедури означатиме розпуск парламенту та четверті вибори менш ніж за два роки, після голосувань у лютому і грудні 2025-го та 7 червня 2026-го.
Причиною кризи є відсутність домовленості між прем’єром Альбіном Курті та опозиційними Демократичною партією Косова (PDK) і Демократичною лігою Косова (LDK). У 120-місному парламенті для обрання президента в перших двох турах необхідно 80 голосів, у третьому достатньо 61. Однак бойкот, який позбавляє засідання кворуму, блокує процедуру.
Напруги додають вироки Спеціалізованих палат Косова в Гаазі колишнім керівникам Армії визволення Косова, зокрема Хашиму Тачі. 28 вересня всі 99 присутніх депутатів підтримали декларацію із засудженням цих рішень. Проте ця єдність не забезпечила президентського компромісу, а питання суду стало частиною політичного торгу.
Головною зоною вразливості залишаються чотири північні муніципалітети. Події 2023 року показали ціну ескалації: у травні поранення отримали 93 військовослужбовці KFOR, у вересні напад у Банські призвів до загибелі косовського поліцейського та трьох нападників.
KFOR залишається головним військовим стримувачем. На квітень 2026 року місія налічувала близько 4600 військовослужбовців із 31 країни. У червні НАТО оголосило поступове коригування присутності з орієнтиром від 3000 до 3500 військових залежно від обстановки. Політична криза підвищує значення здатності місії швидко реагувати на насильство.
Оцінка ІАЦ «Андромеда»:
Найімовірнішим наслідком провалу голосування стане продовження інституційної нестабільності. Барикади, локальні збройні інциденти та інформаційно-психологічні операції залишаються можливими сценаріями загострення. Для Росії криза створює можливість відволікати ресурси Заходу та підривати довіру до його безпекових гарантій. Водночас підтверджень єдиного оперативного плану Москви та Белграда у перевірених матеріалах немає.
У БіГ сепаратизм загрожує цілісності держави, у Косові політичний тупик виснажує її інституції. Обидві ситуації створюють можливості для Кремля. Найбільша небезпека виникне, коли політичне блокування поєднається з організованим насильством. Недопущення такого переходу має визначати дії державних органів та міжнародних безпекових місій.