Іран і росія знову підходять до підписання угоди про будівництво залізниці Рашт-Астара через Азербайджан, ключового відрізка міжнародного транспортного коридору «Північ-Південь». За даними IRNA, документ найближчим часом підпишуть представники Тегерана та москви.
Насправді цю угоду вже кілька разів анонсували як «фінальну». Базова домовленість між раїсі й путіним існує ще з 2023 року, а в лютому 2026-го сторони підписали чергові технічні й фінансові документи щодо передачі землі та підрядників. Офіційний старт практичної реалізації проєкту росія та Іран пов’язують із 1 квітня, коли на транспортному форумі в москві мала відбутися остаточна фіксація умов.
Показово, що Кремль зараз активізує просування проєкту, демонструючи власний геополітичний потенціал і здатність утримувати союзників попри санкційний тиск. Минулого місяця путін провів телефонну розмову з Алієвим, а 23-24 серпня до москви їде глава МЗС Індії Джайшанкар на засідання міжурядової комісії. Це готує ґрунт для очікуваного візиту прем’єра Моді, про який у Кремлі говорять на 2026 рік, але конкретної дати поки немає.
Кому це насправді потрібно
Захід тут не учасник, а причина. Коридор будується під санкційним тиском, щоб москва й Тегеран могли торгувати між собою та з Індією, оминаючи західну фінансову й морську інфраструктуру.
Китай зацікавлений опосередковано. Формально Пекін не є стороною угоди й традиційно більше вкладався у східний маршрут коридору через Казахстан і Туркменістан, але західний рукав через Азербайджан вписується в ширшу логіку обходу контрольованих Заходом шляхів.
Азербайджан не є підписантом, але без його території й тарифного режиму, вже врегульованого трилатеральним меморандумом із росією та Іраном, коридор фізично не працює. Баку отримує транзитну ренту і закріплює за собою роль вузлового гравця.
Індія формально дистанціюється від проєкту публічно, але саме вона є кінцевим адресатом коридору: вихід через Каспій та Іран до портів Перської затоки й далі морем.
Головне для розуміння контексту: це не рядова інфраструктурна новина, а елемент формування логістичної автономії осі москва-Тегеран, яку Кремль додатково використовує як демонстрацію зовнішньополітичної суб’єктності напередодні внутрішньополітичного сезону.