Улітку 2022 року високомобільні артилерійські ракетні системи M142 HIMARS та високоточні керовані снаряди M982 Excalibur докорінно змінили динаміку бойових дій в Україні. Вони знищували склади боєприпасів, командні пункти та мости за десятки кілометрів від лінії фронту.
Однак згодом кількість публічних матеріалів та ефектних відео із застосуванням цих систем суттєво зменшилася. У медіа та аналітичних колах постало питання: куди зникла головна високоточна зброя ЗСУ і чому її ефективність змінилася?
Реальність полягає не у виснаженні запасу ракет чи відмові від їх використання, а у глибокій технологічній трансформації протистояння, де на перший план вийшла радіоелектронна боротьба (РЕБ).
Перша та основна причина – падіння точності через ворожу РЕБ. Основою ефективності боєприпасів GMLRS (для систем HIMARS) та снарядів M982 Excalibur є комбінована система наведення: інерціальна (INS) плюс супутникове коригування за допомогою GPS. Без завад відхилення від цілі (Circular Error Probable, CEP) для Excalibur та GMLRS становило лише 1-3 метри.
Проте впродовж 2023-2024 років противник створив щільне ешелоноване поле радіоелектронного придушення.
За даними закритих звітів та аналітичних публікацій (зокрема The Washington Post):
- Ефективність M982 Excalibur упала з понад 50% влучань на початку використання до менше ніж 10%. Це змусило ЗСУ практично призупинити масоване використання цих дорогих снарядів (вартість одного становить близько $100 000).
- Ракети GMLRS також почали втрачати супутниковий сигнал на завершальній ділянці траєкторії, переходячи лише на інерціальну систему (INS). При польоті виключно за INS похибка може зростати до 10-30 метрів, що робить боєприпас некорисним для точкового знищення поодинокої бронетехніки чи КШМ.
Ключовим фактором падіння точності стало розгортання росіянами комплексів РЕБ оперативно-тактичного та стратегічного рівня.
- Р-330Ж «Житель»: автоматизована станція, яка здатна постановкою завад повністю блокувати або спотворювати на навігаційних приймачах сигнал GPS (включно із захищеним військовим M-Code) у радіусі 20-30 км (а для повітряних цілей до 50 км).
- «Поле-21»: модульна система придушення супутникової навігації. Росіяни встановлюють її вишки та антени вздовж усієї лінії бойового зіткнення через кожні 10-15 км, створюючи суцільний «купол завад».
Коли ракета HIMARS потрапляє у зону дії «Жителя», її супутниковий приймач «сліпне». Вона долітає за інерцією, але втрачає необхідну «хірургічну» точність.
Полювання на РЕБ та межі цього підходу
Сили оборони України розгорнули системне полювання за російськими комплексами РЕБ.
Полювання за станціями «Житель» за допомогою дронів-розвідників, FPV-камікадзе та артилерії стало пріоритетом № 1 для аеророзвідки.
Проте знищення окремих одиниць РЕБ не вирішило проблему комплексно:
- Противник поставив відновлення втрат РЕБ на «потік».
- Ешелонування систем створює дублювання: після знищення однієї станції її сектор перекривається сусідніми.
Це змусило західних розробників шукати фундаментальні технічні рішення.
Втрата ефективності американської високоточної зброї стала викликом не лише для України, а й для самого ВПК США. Для відновлення спроможностей ЗСУ та захисту власної доктрини Пентагон розпочав масштабну модернізацію цифрових завадозахищених антен (DIGAR / AJANT). BAE Systems та інші підрядники розпочали інтеграцію нових багатоелементних антен із керованою діаграмою спрямованості (CRPA).
Ці системи формують «нулі» у напрямку джерел завад на землі та приймають сигнал лише безпосередньо із супутників зверху.
Також було оновлено програмне забезпечення та алгоритми ракет GMLRS для розпізнавання «спуфінгу» (підміни координат) та автоматичного відсіювання хибних сигналів, які створюють російські РЕБ.
Змінили і тактику застосування. Через зменшення дистанції влучання для збереження точності екіпажі HIMARS змушені підходити ближче до лінії фронту. Але це збільшило ризики їх виявлення російськими розвідувальними БПЛА та ураження дронами-камікадзе (зокрема FPV на волоконно-оптичному керуванні).
Як висновок для тих, хто цікавиться цим сучасним озброєнням, – HIMARS нікуди не зникли. Вони еволюціонували з інструменту «легких і безкарних ударів» першого етапу війни на елемент складного контрбатарейного та оперативного комплексу.
Сьогодні кожен пуск GMLRS – це комплексна операція:
- Спочатку розвідка виявляє та локалізує роботу ворожого РЕБ.
- Здійснюється вогневе або електронне придушення станцій «Житель» / «Поле-21».
- Лише після цього завдається удар завадозахищеними ракетами.
Історія з HIMARS та Excalibur демонструє головний урок цієї війни: жоден високотехнологічний «срібний боєприпас» не залишається ультимативним назавжди. Сучасна війна – це безперервний цикл «дії та протидії», де технологічна перевага вимірюється не місяцями, а тижнями, вимагаючи постійної адаптації як на полі бою, так і в конструкторських бюро.