Оптоволоконні дрони змінили війну – але залишають після себе проблему, про яку поки майже не говорять. Коли безпілотник вибухає, тонкий кабель нікуди не зникає. Він осідає в полях, лісах і ґрунті – і залишається там назавжди.
Україна і росія разом використовують щонайменше 100 тисяч таких дронів щомісяця. Котушка одного дрона – до 10 і більше кілометрів кабелю. Масштаб забруднення вже зараз важко уявити, і він невпинно зростає.
Для груп гуманітарного розмінування це означає принципово нові ризики. Мільйони кілометрів майже невидимого кабелю, розкиданого по всій зоні бойових дій, ускладнюють пересування, чіпляються за обладнання і маскують справжні загрози. Гуманітарне розмінування – це вже справа на десятиліття. Оптоволокно робить цю роботу ще важчою – а методології роботи з ним не існує взагалі.
Фахівці наполягають: перший крок – офіційно визнати оптоволокно окремим видом воєнного забруднення. Без цього не буде ні стандартів, ні ресурсів, ні технологічних рішень. Як саме прибирати цей невидимий шар з полів і лісів – поки не знає ніхто. А дрони продовжують летіти.
