США чотири місяці проводили таємну операцію з розмінування Ормузької протоки паралельно з ударами по Ірану. Про неї стало відомо завдяки розслідуванню Financial Times. До роботи залучили бойових плавців ВМС, роботизовані катери, підводні апарати для пошуку мін і надувні човни. Операція проводилася з плавучої бази «Мігель Кіт» без публічного супроводу.

Американці мінімізували присутність великих кораблів у зоні ризику, поклавши розвідку мін на безпілотні системи, а водолазів залучали переважно для їх знищення.

Ормузька протока це вузька акваторія з контрольованим периметром. Чорне море це тисячі квадратних кілометрів, дрейфуючі міни та значно менші ресурси. Проте американський досвід дає Україні три важливі уроки.

Перший: безпілотні системи замість ризику екіпажами. Україна вже рухається цим шляхом. Американський кейс підтверджує, що це не імпровізація воєнного часу, а сучасна військово-морська доктрина.

Другий: модульність. Замість великих тральщиків використовується комбінація малих платформ, роботизованих систем і плавучої бази. Для Чорного моря розосереджена мобільна модель може бути стійкішою за концентрацію сил у портах.

Третій: інформаційна тиша. Розмінування не потребує демонстрації результатів у реальному часі. Безпека операції важливіша за інформаційний ефект.

Є принципова відмінність. Американці діяли там, де противник уже не здійснював активного мінування. Росія продовжує створювати мінну загрозу в Чорному морі. Тому для України це не разова операція, а тривалий процес, який продовжуватиметься роками навіть після завершення бойових дій.