Франція одночасно готується протидіяти російській загрозі й домагається зняття санкцій із російського мільярдера. 18 вересня Макрон доручив посилити захист критичної інфраструктури від дронів і кібератак, посилаючись на зростання російської гібридної загрози. Через чотири дні Париж забезпечив політичну підтримку виключення Алішера Усманова із санкційного списку ЄС. Ця суперечність потребує пояснення.

Росія продовжує агресію проти України та розширює тиск на європейські держави. НАТО прямо називає диверсії, кібератаки, втручання й провокації частинами російської гібридної кампанії. Порушення повітряного простору перевіряють готовність союзників реагувати спільно. Пряме зіткнення рф із НАТО залишається ризиком, до якого необхідно готуватися, хоча його неминучість не встановлена. У цій ситуації підтримка України, оборонне виробництво та санкції мають працювати на спільну мету: обмежувати здатність москви вести й поширювати війну.

Саме в такому контексті слід оцінювати французький маневр.

22 вересня ЄС виключив із санкційного списку Усманова та Михайла Фрідмана. Париж просував справу Усманова, приєднавшись до позиції Словаччини й посилаючись на національну безпеку. Люксембург домагався рішення щодо Фрідмана на тлі його позову приблизно на $16 млрд. Різні національні інтереси зійшлися в одному компромісі.

Зі списку також виключили колишнього ректора Кримського федерального університету Андрія Фалалєєва. Водночас відповідні персональні обмеження проти близько трьох тисяч інших осіб та організацій продовжили одразу на три роки, до 22 вересня 2029-го. Це суттєвий результат: можливостей регулярно блокувати поновлення цього санкційного режиму стане менше. Але ціною компромісу стали персональні винятки.

Французька лінія переговорів проходила через Баку. Бізнесмена Мартена Райана заарештували в грудні 2023 року, а в березні 2026-го засудили до десяти років ув’язнення за шпигунство. Франція відкидала обґрунтованість його переслідування. Інший француз, співробітник водогосподарської компанії Saur Анасс Дерраз, отримав дванадцять років за корупційними звинуваченнями. За повідомленнями європейських дипломатів, Баку використовував справу Усманова для тиску на Париж у питанні ув’язнених французів. Азербайджан це заперечував.

23 вересня Ільхам Алієв помилував Райана, який згодом вирушив до Парижа. Дерраз до оголошеного списку помилуваних не потрапив. Наступного дня французьке МЗС назвало звільнення Райана кроком до нормалізації відносин із Баку. Офіційна заява не пов’язувала це зі справою Усманова, але про такий зв’язок повідомляли джерела європейських медіа.

Можливо, Париж розв’язував одразу кілька завдань: повертав громадянина, відновлював діалог з Азербайджаном і розширював власні можливості на Південному Кавказі. На тлі енергетичної нестабільності відносини з Баку можуть мати додаткову стратегічну цінність.

Вранці 22 вересня приблизно 14% французьких АЗС не мали принаймні одного виду пального. У повідомленнях про лист Макрона до Єврокомісії йшлося про ризик скорочення світових поставок нафти ще приблизно на чотири мільйони барелів на добу, якщо Ормузька протока залишатиметься фактично закритою, а саудівський нафтопровід «Схід — Захід» не відновить роботу.

Азербайджан важливий як постачальник і транзитна держава, проте його можливості не безмежні. У 2025 році він експортував до Європи 12,8 млрд м³ газу, дещо менше, ніж роком раніше. Енергетична ситуація могла посилювати зацікавленість Парижа в нормалізації відносин, однак підтверджених гарантій постачання в обмін на санкційне рішення немає.

Водночас зводити всю конструкцію до маршруту «Париж — Баку — кремль» було б спрощенням. За повідомленнями Euronews, виключення Усманова підтримували також Туреччина, Казахстан, Киргизстан та Узбекистан; останній відігравав посередницьку роль. Імовірно, Франція побачила можливість працювати з цією мережею самостійних інтересів, використовуючи власну вагу в ЄС. Проте це ще не доводить появи французького важеля впливу на рішення кремля.

Паралельно москва застосовувала економічний примус. Указом від 17 вересня російські активи Auchan, Nestlé, структури колишнього Leroy Merlin та логістичних компаній FM Logistic і Bati Logistics передали під тимчасове управління «Л.Е.В. Менеджмент». Дмитро пєсков серед чинників рішення назвав зв’язок власників із «недружніми» державами. За повідомленням «Важливих історій», компанію-управителя очолював колишній заступник керівника міграційного управління МВС.

Можливо, серед цілей цього рішення був тиск на Париж. Але Nestlé є швейцарською компанією, а прямий зв’язок захоплення контролю над активами з переговорами щодо Усманова не встановлений. Стверджувати, що французька дипломатія вже перемогла російський шантаж, було б передчасно. Безсумнівне інше: домовленості відбувалися на тлі подальшого використання кремлем західного бізнесу як інструмента примусу.

Кадровий епізод додав інтриги. 24 вересня путін звільнив Олексія Мешкова з посад посла у Франції та Монако, які той обіймав із 2017 року. Можливо, цей збіг відображає й невдоволення роботою дипломатичного представництва. Однак ще 22 липня «Ведомости» повідомляли про можливий перехід Мешкова до Ради Федерації від Тверської області. Тому пов’язувати його звільнення саме з домовленостями навколо Усманова можна лише як непідтверджене припущення.

Є й важливіший для безпеки Європи елемент. Уряд Латвії, пояснюючи санкційний компроміс, повідомив про згоду Макрона почати переговори щодо участі країни у французькій ініціативі ядерного стримування. Це поки початок переговорів, а не вже надана ядерна гарантія. Але він показує, що врегулювання суперечки супроводжувалося обговоренням оборони східного флангу.

Отже, припущення про ширший французький розрахунок має підстави. Париж міг прагнути поєднати зближення з Баку, триваліше збереження санкцій і посилення власної ролі в європейському стримуванні росії. Такий маневр не означає автоматичного переходу до примирення з агресором.

Проте його вразливість очевидна. Персональні санкції послаблено через домовленості, які публічно не пов’язані з припиненням російської агресії. Андрій Сибіга назвав рішення ганебним і невиправданим. Латвія оголосила про підготовку національних обмежень, а міністр закордонних справ Естонії Маргус Тсахкна 23 вересня підписав рішення про власні санкції проти Усманова та Фрідмана.

Цей прецедент може заохочувати нові спроби тиснути на окремі столиці, щоб змінювати спільні рішення ЄС. Баку продемонстрував результативність свого впливу. Російські бенефіціари отримали конкретне послаблення. Стратегічні здобутки Франції значною мірою ще потребують реалізації.

Трирічне продовження санкцій зменшує частоту боротьби за їх поновлення. Водночас винятки створюють ризик, що колективний інструмент стримування дедалі частіше використовуватимуть для розрахунків за національними рахунками.

Для України та Європи мірило цього маневру просте: чи стане росії важче продовжувати агресію, а Європі легше захищатися. Якщо французькі домовленості приведуть до реального посилення оборони Балтії та стійкішого санкційного режиму, Париж матиме аргументи на користь свого розрахунку. Якщо оборонні результати залишаться обіцянками, ціною тактичного успіху стане послаблення спільної позиції.

Париж має право на складну дипломатичну гру. Але її стратегічну якість визначає зміцнення безпеки Європи. Зняття санкцій уже відбулося. Тепер Франція повинна довести результативність решти свого маневру.

Вадим Болотнік, доктор філософії, віце-президент інформаційно-аналітичного центру «Андромеда»