Поки лінія фронту залишається полем важких боїв, у глибокому тилу рф розгортається колапс критичної інфраструктури. Згідно спостережень “Андромеди“, станом на червень 2026 року українська далекобійна програма досягла критичної маси: лише за цей місяць відбулося близько 35% усіх верифікованих ударів по території росії за рік.
Україна перейшла до системного ураження російської нафтопереробної галузі та експортної інфраструктури, запустивши ефект доміно у військовій логістиці та економіці агресора. Червневі удари по Московському НПЗ у Капотні, найбільшому постачальнику пального для столиці рф, повністю зупинили його роботу. За попередніми оцінками, ремонт триватиме щонайменше до кінця 2026 року.
Наслідки вже набувають системного характеру. Пошкодження ректифікаційних колон змусило Кремль запроваджувати жорсткі обмеження для цивільного сектору та розгортати морський імпорт бензину. Одночасно удари по нафтобазах у Феодосії та Керчі змусили окупаційну владу обмежити продаж пального цивільному населенню, щоб забезпечити паливом флот і військове угруповання. У результаті фронт дедалі гостріше відчуває дефіцит дизельного пального для бронетехніки. За оцінками Kiel Institute, лише за два тижні весняних ударів по портах Балтійського та Чорного морів росія втратила близько 1,76 млрд доларів експортних доходів, а дефіцит федерального бюджету рф за перший квартал 2026 року сягнув 4,6 трлн рублів.
Не менш серйозною проблемою стала криза російської ППО. Величезна територія країни перетворилася на її головну слабкість. Тактика ройових атак, зокрема із застосуванням безпілотників компанії Fire Point, перевантажує систему протиповітряної оборони. Комплекси “Панцир” не здатні ефективно відбивати масовані нальоти, а російське командування змушене постійно перекидати засоби ППО між фронтом, Москвою та стратегічними підприємствами. Захищаючи одні об’єкти, воно залишає без належного прикриття інші, зокрема регіональні НПЗ і військові заводи на відстані понад тисячу кілометрів від українського кордону.
Паралельно Україна здійснила технологічний стрибок, локалізувавши та масштабувавши виробництво далекобійних засобів ураження. Український ОПК рухається до виробництва до 300 ударних безпілотників на добу з дальністю понад 1000 км, а підрозділи ЗСУ виконують у 1,7-2 рази більше FPV-місій, ніж російська армія. Для ураження укріплених цілей дедалі активніше застосовуються модернізовані крилаті ракети “Нептун” і нові важкі далекобійні ракети “Фламінго”.
У червні 2026 року українські удари досягли й ключових підприємств російського ВПК. Серед уражених об’єктів Волгоградський завод “Титан-Баррикади”, який виробляє пускові установки для комплексів “Іскандер-М”, а також Воронезький завод напівпровідникових приладів “Збірка”, що виготовляє мікросхеми для ракетного озброєння та засобів РЕБ.
Усе це свідчить про зміну стратегічного балансу. Військова машина росії дедалі більше відстає від темпів розвитку українських технологій, тоді як Україна перехоплює ініціативу в повітрі й системно руйнує економічний та військово-промисловий фундамент агресора.