Заява президента Сербії Вучича про намір запустити серійне виробництво балістичних ракет «великої дальності» висвітлила глибоку трансформацію сербського ВПК. Прагнення Белграда забезпечити автономію реалізується через тристоронню кооперацію, де переплітаються балканські амбіції, китайські технології та сировинні ресурси Центральної Азії.

Сербія не створює номенклатуру ракетного озброєння «з нуля», а роками спирається на трансфер технологій із Пекіна. Співпраця з китайською оборонною корпорацією CASIC уже дала практичні результати:

1. Аеробалістичні ракети CM-400AKG. Нещодавно ці китайські високошвидкісні ракети (швидкість Мах 4.5–5.5, дальність до 240 км) були помічені на сербських винищувачах МіГ-29. Прив’язка складного китайського озброєння до радянських планерів відбулася за прямої участі інженерів із КНР.
2. ⁠Балістичні амбіції (Sumadija / Jerina-1). Сербський проєкт 400-мм високоточної ракети Jerina-1 з дальністю до 285 км, який Белград класифікує як балістичну ракету малої дальності (SRBM), критично залежить від китайських систем інерціальної та супутникової навігації (INS/Beidou).
3. ⁠Замість очікуваних раніше російських систем ППО Сербія вже розгорнула китайські ЗРК FK-3 та HQ-17AE, зробивши Китай своїм головним військово-технічним донором.

Роль Узбекистану – це в основному сировина для вибухівки та окремі корисні копалини.
Розробка та серійне складання двигунів для проєктів типу Jerina-1 чи ракет для РСЗВ вимагають колосальних обсягів спеціальної хімічної сировини. Євразійський дефіцит вибухових речовин змусив Белград шукати партнерів у Центральній Азії, де Узбекистан виступає ключовою ланкою:

1. Нітроцелюлоза та паливо. Узбекистан є одним із найбільших світових виробників бавовняної целюлози базового компонента для виготовлення нітроцелюлози, твердого ракетного палива та порохів.
2. ⁠Рідкісні метали. Для виготовлення сопел і термостійких елементів ракетних двигунів потрібні вольфрам та молібден, багаті родовища яких має Ташкент.
3. ⁠Нейтральний логістичний хаб. Співпраця з Ташкентом, який також перебуває в орбіті китайської ініціативи «Один пояс, один шлях», дозволяє Сербії закуповувати сировину та компоненти подвійного призначення без прямого тиску та моніторингу з боку ЄС і НАТО.

Формується стійка схема коли Китай надає документацію, елементну базу та мікроелектроніку, Узбекистан забезпечує хімічну та металургійну сировину, а Сербія виступає кінцевим майданчиком для збирання й інтеграції озброєння.