Країна формально залишається частиною Заходу, але дедалі частіше використовує свою позицію як інструмент торгу — передусім у питаннях санкцій, енергетики та політичних рішень ЄС.
Братислава вже демонструвала готовність тиснути на партнерів, погрожуючи блокуванням санкцій і просуваючи власні інтереси. Водночас її курс залишається нестабільним: між євроатлантичними зобов’язаннями і внутрішньою політикою виникає дедалі більший розрив, що робить позицію країни ситуативною та непередбачуваною.
Про це йдеться в авторській колонці Микола Зенцев, опублікованій на Укрінформ. Автор підкреслює, що Словаччина опинилася в точці, де її зовнішні зобов’язання все більше розходяться з внутрішньою політикою, а дрейф у бік рф без змін у енергетичній залежності лише посилюватиметься.
Для України це означає одне: Словаччина не є стабільною опорою, але й не повноцінним противником. Це змінний фактор, який може як підтримати спільні рішення Заходу, так і загальмувати їх у критичний момент.