Десятиліттями відносини США та Канади вважалися взірцем стратегічної інтеграції. Спільний кордон, глибока економічна кооперація та єдина система протиповітряної оборони NORAD створювали монолітний північноамериканський союз. Протекціоністська політика Дональда Трампа розбалансувала цю систему, перетворивши союзників на учасників торговельної війни.
Головним ініціатором ескалації виступила Адміністрація Трампа. В рамках Розділу 232 Закону про розширення торгівлі (Section 232 Trade Expansion Act) та указу про введення пошлин за Розділом 338 Білий дім запровадив жорсткі економічні бар’єри:
25% мито на канадську сталь та алюміній.
25% мито на автомобілі та комплектуючі.
Підвищення середньозваженої ефективної тарифної ставки США з 2,4% у 2024 році до 10,6%–11,8% у 2025–2026 роках.
Аргументи Вашингтона це вирівнювання торговельного дефіциту та захист власних автовиробників.
У відповідь уряд Канади затвердив симетричні контрзаходи за принципом «долар за долар»:
– 25% контрмита на американські товари першої фази на суму $30 млрд.
– 25% мито на американську сталь ($12,6 млрд) та алюміній ($3 млрд).
– 25% мито на імпорт американських автомобілів, що не відповідають вимогам угоди CUSMA/USMCA
Торговельний конфлікт завдав значного удару обом економікам та підірвав спільний потенціал.
Збитки для ВВП вражають. Взаємне митне навантаження знижує реальний ВВП Канади на 1,25%–2% у довгостроковій перспективі.
Руйнування виробничих ланцюгів стає реальним наслідком цих дій. Близько 75% канадського експорту спрямовується до США. При цьому 17% товарів, які Канада продає США, містять американські комплектуючі. Взаємні пошлини здорожчують кінцеву продукцію по обидва боки кордону.
Економічне протистояння напружує політичний союз і створює ризики для фінансування спільних оборонних програм NORAD.
На жаль, торгова війна між США та Канадою це лише початок масштабного процесу, який заклав Трамп щодо дестабілізації всього західного світу та північноамериканської єдності. Можливо це не спеціально а випадково, так кажуть іноді діти які розбили найдорожчу мамину вазу. Замість виступу «єдиним кулаком» на світовій арені союзники змушені витрачати ресурси на взаємну економічну оборону.