Затяжна війна в Україні знищує геополітичну монополію Кремля на Балканах. Регіон, який Москва десятиліттями розглядала як власний плацдарм для гібридного тиску на НАТО та ЄС, переживає фундаментальну трансформацію. Спецслужби рф усе ще планують дестабілізувати Боснію і Герцеговину через Республіку Српську, проте позиція самої Сербії зазнала принципових змін. У центрі цих зрушень стратегія президента Александара Вучича та сербських спецслужб, які перейшли від декларованого «слов’янського братерства» до жорсткого прагматизму, балансування у відносинах із США та системної гри на євроінтеграцію.
Перший розлом: межі автономії сербської контррозвідки
Штатне проникнення російських спецслужб (СЗР, ГУ ГШ ЗС рф, ФСБ) у силовий апарат Сербії історично залишається високим. Оперативні контакти та агентурні мережі роками розбудовувалися всередині Агентства безпеки та інформування (BIA), зокрема за часів керівництва відверто проросійського Александара Вуліна, а також у Військово-контррозвідувальному агентстві (VBA).
Однак після призначення очільником BIA Владимира Орлича та за поточного керівництва VBA на чолі з генералом Джуро Йованичем сербська контррозвідка чітко окреслила власні червоні лінії. Це стало першим стратегічним розломом в осі Москва-Белград. Сербія категорично відмовляється покривати дестабілізаційні диверсії Кремля, які створюють пряму загрозу її національній безпеці та компрометують країну.
Ключовим маркером цієї автономії стала історія довкола спроби підриву ділянки газопроводу «Balkanski tok» (продовження «Турецького потоку»), який живить Сербію та Угорщину. Сценарій Москви та Будапешта був повністю розвалений сербськими спецслужбами, які за результатами розслідування спростували наявність «українського сліду». Військова контррозвідка Сербії офіційно зафіксувала, що маркування та походження виявлених компонентів вибухівки не є доказом причетності Києва, а сама спроба покласти вину на Україну є сфабрикованою дезінформацією.
Сербська контррозвідка фактично продемонструвала готовність діяти автономно навіть тоді, коли це суперечить інтересам Москви.
Сербські силовики дали зрозуміти російській розвідці, що операції «під чужим прапором» (false flag) на території Сербії будуть жорстко блокуватися.
Другий розлом: конфлікт стратегій довкола Республіки Српської та майбутньої дестабілізації в Боснії і Герцеговині (БіГ)
Кремль розглядає лідера Республіки Српської Мілорада Додіка як інструмент для відкриття «другого фронту» у Європі. Завданням російських спецслужб є спровокувати юридичну та силову «салямі-сецесію» Баня-Луки, змусивши НАТО й ЄС екстрено перекидати військові, фінансові та розвідувальні ресурси з українського ТВД на Балкани.
Проте Белград розгорнув власну контрстратегію. Він використовує важелі впливу на силові структури РС не для роздмухування війни, а для утримання Додіка в межах керованого хаосу. Президент Вучич використовує політичну напругу між Баня-Лукою та Сараєво для посилення впливу на Вашингтон та Брюссель, пропонуючи Сербію як єдиного гаранта, здатного утримати БіГ від збройного вибуху. Белград успішно конвертує цей контроль у політичний імунітет для власних режимних процесів та багатомільярдні західні інвестиції.
Третім фактором розриву стратегічного союзу Белграда й Москви став створений за сприяння США оборонно-логістичний механізм.
За даними Financial Times та західних аналітичних центрів, з початку повномасштабного вторгнення Сили оборони України отримали сербських боєприпасів на суму понад €800 млн. Заводи сербського ВПК (Krušik у Валєво, Sloboda в Чачаку, Prvi Partizan в Ужице) працюють на повну потужність, виготовляючи дефіцитні артилерійські постріли калібрів 122-мм, 152-мм і 155-мм, а також 122-мм ракети для РСЗВ та мінометні міни.
Прямих поставок немає, що дозволяє Сербії юридично зберігати статус «нейтралітету». Закупівлю здійснюють компанії-контрактори зі США, Чехії (у межах чеської снарядної ініціативи), Іспанії, Словаччини та Польщі, після чого боєприпаси прямують через хаби в ЄС безпосередньо на фронт. На дипломатичні ноти МЗС РФ і претензії СЗР РФ про «зраду» Вучич публічно відповідає, що продає зброю комерційним партнерам на Заході для підтримки власної економіки, а кінцевий отримувач його «не обходить».
Четвертим і найгострішим ударом по лінії Белград-Москва може стати новий технологічний проєкт із будівництва в Сербії заводу з виробництва безпілотників за українськими технологіями та за кошти ОАЕ. Інформація про цей проєкт була оприлюднена Frankfurter Allgemeine Zeitung (FAZ). Додаткові дані про оборонні угоди на цю тематику опубліковані у матеріалах New Voice, France 24 та Balkan Insight.
Ініціатива передбачає створення спільного виробництва БпЛА за участі України, Сербії та ОАЕ, де українські технології поєднуються з потужностями Сербії (зокрема, індустріальною зоною Сімановці) та інвестиціями ОАЕ. Ключову роль у лобіюванні та непублічному налагодженні зв’язків між Києвом та Белградом відіграє екс-амбасадор США в Сербії Крістофер Гілл.
Проєкт реалізується за кулуарної модерації Вашингтона в межах Стратегічного діалогу США-Сербія.
Розподіл функціоналу в цьому альянсі має чітку логіку:
Україна передає власні технології (R&D), софт із захистом від засобів РЕБ та реальний досвід застосування ударних і розвідувальних систем.
ОАЕ виступають фінансовим мостом, забезпечуючи пряме інвестування, а також банківську та юридичну чистоту угод.
Сербія надає виробничу базу, кваліфіковані кадри та, головне, безпечний глибокий тил поза зоною ураження російської ракетної зброї.
Для Кремля поява такого об’єкта означає остаточну втрату статус-кво: сербська територія перетворюється на технологічний хаб для виробництва зброї, яка безпосередньо нищить підрозділи ЗС РФ.
Політичним закріпленням цієї нової конфігурації відносин і стає візит Володимира Зеленського в Белград. Його прямі переговори з Александаром Вучичем закріплюють перехід негласного військово-технічного співробітництва з режиму ситуативних угод у статус системного довгострокового партнерства.
Слід визнати, що за цим успіхом стоїть системна та тонка дипломатична гра американських партнерів. На тлі розмов про нібито «відхід США з Європи» Вашингтон демонструє успішну багатоходову комбінацію на Балканах зі стратегічними наслідками на десятиліття вперед.
Сербія де-факто інтегрувалася в систему оборонного забезпечення України. Белград перестає бути інструментом Кремля, обравши економічний та технологічний вектор Заходу, де сербські снаряди та українські технології дронів формують новий баланс сил у Європі. Але у геополітичних шахах наступний хід противника може змінити конфігурацію, тому уважно стежити за відповідними кроками російських спецслужб на Балканах слід із подвоєною увагою.