18–20 вересня 2026 року в росії відбудуться вибори до Державної думи IX скликання – оберуть 450 депутатів за змішаною системою: 225 за партійними списками, 225 в одномандатних округах. Формально кампанія лише набирає обертів, але вже зараз, за місяць до голосування, можна досить впевнено окреслити її основні контури. Вони складаються з трьох взаємопов’язаних процесів: боротьби всередині кремлівської вертикалі за контроль над виборчим процесом, стратегії партії влади на «контрольований, а не максимальний» результат і зачистки політичного поля від будь-якої реальної альтернативи.

1. Хто насправді керує процесом: криза моделі Кириєнка

Довгі роки внутрішню політику росії в частині «керованих виборів» вибудовував перший заступник керівника адміністрації президента Сергій Кириєнко. Його апаратна вага трималася не на публічній політиці, а на репутації технолога, здатного гарантувати потрібний результат через адміністративні вертикалі, регіональні еліти та контрольоване цифрове середовище.

Ця модель зазнала системного удару після серії зовнішньополітичних провалів, насамперед поразок пропутінських сил у Молдові та, що особливо чутливо для кремля, в Угорщині, де програв Віктор Орбан – ключовий союзник москви всередині ЄС. Ці невдачі публічно пов’язують із політичним блоком Кириєнка, що поставило під сумнів його статус «незамінного» менеджера.

Цим скористалася фсб: силовий блок, зокрема друга служба фсб під керівництвом Олексія Сєдова, почав перебирати на себе контроль над інструментами, які раніше обслуговували «керовану» модель Кириєнка – цифровим середовищем, Telegram, VPN, платіжними системами, просуванням державного месенджера MAX. Формується ситуація «відповідальність без контролю»: Кириєнко залишається формально відповідальним за виборчий результат і політичну стабільність, але дедалі менше контролює середовище, у якому цей результат має досягатися.

Практичний наслідок для кампанії-2026: хаотичніше й жорсткіше адміністрування процесу, більша роль силового ресурсу – тиск на «небажаних» кандидатів, обмеження на комунікаційних майданчиках – поряд із традиційними технологіями Кириєнка, а також ризик того, що будь-які збої кампанії, зокрема низька явка або провальні результати в окремих регіонах, стануть приводом для подальшого перерозподілу влади не на користь політичного блоку.

2. Стратегія «Єдиної Росії»: не максимум, а контрольований результат

28 червня 2026 року пройшов перший етап XXIII з’їзду «Єдиної Росії», на якому затвердили федеральний список на чолі з Дмитром Медведєвим – до нього увійшли Сергій Лавров, Сергій Собянін, воєнкор Євген Поддубний, уповноважена з прав дитини Марія Львова-Бєлова та керівник «Юнармії» Владислав Головін. Кожне ім’я символічно закриває окремий сегмент електорату: конфронтація із Заходом, управлінський ресурс мегаполісів, воєнна пропаганда, соціально-гуманітарна риторика, мілітаризована молодіжна політика.

Головні гасла кампанії – «Бути за путіна – базовий мінімум», «росія не може бути переможена на полі бою» – будуються не навколо програми, а навколо персональної лояльності путіну й підтримки війни проти України. Другий етап з’їзду, запланований на 22 серпня, має затвердити «Народну програму» із соціально-економічними обіцянками, покликаними мобілізувати виборців перед фінішем кампанії.

За цим фасадом консолідації – тривожна для влади динаміка. За даними опитування ВЦІОМ від 26 червня, підтримка «Єдиної Росії» впала до 33,8% (−1,7 в.п. за тиждень), тоді як «Нові люди» набирають 12%, КПРФ – 10,7%, ЛДПР – 9,4%. Зниження очікуваних цільових показників кремля вже фактично визнають у російському інформаційному середовищі: влада більше не розраховує на повторення результату 2021 року (тоді «Єдина Росія» отримала 49,82%), а намагається забезпечити результат контрольований і достатньо правдоподібний, аби не підривати легітимність системи.

Формула цієї кампанії – не перемогти з розгромним рахунком, а зімітувати переконливу перемогу за допомогою звичного інструментарію: адміністративного ресурсу, персоналізації довкола путіна, воєнної риторики, соціальних обіцянок.

3. Зачистка поля: ліквідація єдиної антивоєнної альтернативи

Паралельно з підготовкою «Єдиної Росії» відбувається останній етап звуження реальної конкуренції. Із 17 партій, які загалом мають право балотуватися, без збору підписів списки висунули 11 – серед них парламентські важковаговики («Єдина Росія», КПРФ, ЛДПР, «Справедлива Росія – За правду», «Нові люди»), а також «Яблуко», «Родина», партія пенсіонерів, «Комуністи Росії», «Зелені» та Партія прямої демократії.

Саме історія з «Яблуком» – найпоказовіший епізод кампанії останніх тижнів. Це була єдина зареєстрована партія з відкрито антивоєнною платформою («За мир і свободу!»), яка після реєстрації ЦВК 29 липня почала швидко нарощувати рейтинг. 10 серпня Верховний суд рф за позовом націоналістичної «Родини» скасував реєстрацію федерального списку «Яблука» – формальним приводом стали звинувачення в порушенні авторських прав (використання зображення голуба та кадру з танком у соняшниковому полі) й у фінансуванні з-за кордону. 17 серпня апеляційна палата Верховного суду залишила це рішення в силі, а поза будівлею суду затримали щонайменше 60 прихильників партії. Того ж дня суд у Пскові засудив заступника голови «Яблука» Лева Шлосберга до понад 11 років колонії за заклики до припинення вогню.

За даними Meduza з посиланням на джерела, близькі до президентської адміністрації, рішення про зняття «Яблука» ухвалив особисто путін – після того, як рейтинг партії почав зростати, а вихідний сценарій кампанії передбачав участь лише «контрольованих» гравців. Це вперше в новітній історії росії партія, вже зареєстрована для участі у виборах, була знята з передвиборчої гонки. У результаті виборці, які виступають проти війни, залишаються без жодного легального варіанту висловити свою позицію в бюлетені.

4. Які контури вже можна окреслити

Із наявних на середину серпня даних складається достатньо чітка картина майбутньої кампанії:

• Формат наперед визначений. Це будуть не змагальні вибори, а керована процедура з наперед відомим переможцем – «Єдиною Росією» та лояльним колом партій-сателітів (КПРФ, ЛДПР, «Справедлива Росія», «Нові люди»), які утворюють імітацію плюралізму без реальної альтернативи курсу.
• Ціль кремля – не рекордний результат 2021 року, а правдоподібна, керована перемога, яка не підриває легітимність системи на тлі падаючих рейтингів «Єдиної Росії» і зростання протестного електорату («Нові люди», КПРФ).
• Внутрішньоелітна боротьба за контроль над виборчим процесом (Кириєнко проти силового блоку фсб) підвищує ризик збоїв адміністрування і, ймовірно, посилить роль репресивного інструментарію в кампанії – не лише публічної мобілізації, а й прямого усунення небажаних гравців.
• Антивоєнна альтернатива ліквідована ще до старту активної фази агітації. Зняття «Яблука» з виборів залишає без представництва частину суспільства, яка виступає проти війни, і перетворює вересневе голосування на референдум без реального вибору.
• Соціально-економічна риторика («Народна програма» від 22 серпня) стане головним інструментом мобілізації на фініші кампанії – заміщуючи слабшу довіру до воєнних наративів у частини електорату.

Сукупно ці елементи вказують на кампанію, побудовану не як змагання за голоси, а як демонстрацію керованої стабільності системи в умовах війни, що затягнулася, і внутрішньої турбулентності у владній вертикалі.