Поки українські воїни ціною власних життів стримують навалу та захищають Європу від рашизму, європейська солідарність у деяких столицях ЄС капітулює перед кривавими грошима. Чергова спроба Брюсселя посилити економічний тиск на країну-агресора натрапила на цинічний внутрішній саботаж. Представники країн Європейського Союзу не змогли погодити новий, 21-й пакет санкцій, відклавши переговори щонайменше до 22–23 липня 2026 року. Цього разу в ролі головних адвокатів бізнесу на крові виступили Греція та Австрія, які фактично шантажують ЄС задля збереження своїх надприбутків від співпраці з противником.
Головним каменем спотикання для Греції став намір ЄС заборонити європейським компаніям транспортувати та перевалювати зріджений природний газ (СПГ) країни-агресора до третіх країн. Афіни, які контролюють найбільший у Європі цивільний флот танкерів-газовозів і змагаються за світове лідерство зі США, Китаєм та Японією, висунули жорсткий ультиматум. За красивими заявами про «конкурентоспроможність європейського бізнесу» ховається відвертий лобізм інтересів олігархів, які заробляють на логістиці для ворога.
Як з’ясувало видання Financial Times, під загрозою опинився бізнес грецької компанії Dynagas, що належить судноплавному магнату Георгіосу Прокопіу. Цинізм цифр і фактів вражає:
– Dynagas володіє 27 супертанкерами, серед яких третина світового флоту унікальних криголамних суден класу Arc7.
– Кожне таке судно коштує близько $300 мільйонів і будувалося спеціально для російського арктичного проєкту «Ямал СПГ». Переорієнтувати їх на інші маршрути технічно неможливо.
Лише з початку 2025 року ці грецькі танкери здійснили 144 рейси та вивезли з території противника понад 10 мільйонів тонн зрідженого газу.
Афіни фактично блокують санкції, бо побоюються, що в разі заборони їм доведеться продати ці судна неєвропейським компаніям за безцінь, втративши контроль над прибутковим сегментом газових перевезень.
Австрійський кейс не відстає: країна захищає мільярдні інтереси банку, який продовжує працювати на ринку противника.
Поки Греція рятує морські перевезення для країни-агресора, Австрія блокує санкції через суто фінансовий егоїзм, намагаючись врятувати банківську групу Raiffeisen Bank International (RBI), яка досі сплачує значні податки до бюджету противника.
Відень виставив Брюсселю ультимативну вимогу викреслити із санкційних списків одну з інвестиційних компаній ворога. Мета цього шантажу — розморозити європейські активи цієї структури обсягом €2 мільярди. Австрійська влада прагне використати ці кошти для виплати компенсацій та покриття збитків Raiffeisen Bank, який досі не залишив ринок країни-агресора.
Наслідки демаршу Греції та Австрії зрозумілі — росія отримує час і гроші. Поки окремі члени ЄС торгуються за власні економічні інтереси, країна-агресор адаптує свою економіку та логістику до нових умов.
Більше того, щоб уникнути хаосу на ринку через загострення конфлікту навколо Ірану, Брюссель на тлі цих суперечок був змушений зафіксувати стелю цін на російську нафту на рівні $44,10 за барель. Без внутрішнього розколу ці обмеження могли б бути значно жорсткішими.
Міністр закордонних справ Литви Кястутіс Будріс гостро розкритикував таку позицію колег, наголосивши, що жодні економічні застереження чи приватні прибутки не можуть бути вищими за безпеку європейського континенту.